Закарпаття – це область, яка переповнена талановитими людьми. Актори, співаки, режисери, поети та музиканти колись народилися та проживали у Закарпатській області. Це й не дивно, адже область дуже відрізняється від інших своїми традиціями та звичаями. Тому люди тут дуже цікаві, незвичайні та, що найголовніше для актора, талановиті. Саме таким актором можна назвати Римму Анатоліївну Зюбіну. Яке життя у цієї жінки? Як їй вдалося досягти успіху? І чому цю актрису обожнюють усі, хто знайомий із її творчістю? Про це і йтиметься у статті на uzhhorodski.com.ua.
Ранні роки життя Римми Зюбіної
Народилася Римма в Ужгороді на Закарпатті, але батьки її зовсім не звідси. Батько родом із Сум, мама з Чернігівщини, сестра Лариса взагалі народилася в Чернівцях. Така часта зміна місця проживання пояснюється діяльністю батька. Він був військовим, тому з 3 до 7 років дівчинка взагалі жила в Угорщині, бо на той час батька відправили туди. Там дівчинка пішла на спектакль “Попелюшка”, де її сестра виконувала головну роль. Саме тоді у дівчинки щось клацнуло в голові та вона дуже захотіла стати актрисою. Сестра Лариса в майбутньому не захотіла займатися акторською майстерністю, а закінчила хімічний факультет УжНУ та стала кандидатом технічних наук, але саме її невеликий виступ у тій дитячій п’єсі відіграв ключову роль у житті маленької Римми.
Дівчинку ще в дитинстві відправили на балет до музичної школи та до дитячого театру “Ровесник”. Взагалі відпочинку Римма майже не мала. Найбільше їй, звичайно ж, подобався дитячий театр, де вона вже з 17 років грала у різноманітних виставах. Ще в дитинстві Зюбіна брала участь у телепередачах, з’являлася на радіо і була не раз помічена у конкурсі читців.
Після дев’ятого класу Римма вступає до Ужгородського культурно-освітнього училища, яке вона у 1989 році закінчує з відзнакою. Її відразу ж запрошують на посаду актриси у три професійні театри, але вона вирішує вступити на режисерський курс до Майстерні Димитрія Чайковського Київського державного інституту культури (нині Київський національний університет культури та мистецтв). Провчившись лише рік, вона вирішує прийняти пропозицію від Закарпатського облмуздрамтеатру і тому повертається до Ужгорода.
Життя після університету
У 1990 році почала працювати в Закарпатському українському музично-драматичному театрі в Ужгороді. У тому ж році вона дебютувала там у ролі Лібі Теккер у виставі С. Моїсеєва за п’єсою “Хочу зніматися в кіно” М. Саймона. У 1991 році знову поїхала до Києва, де влаштувалася на роботу акторкою у кількох театрах столиці. Вона встигла попрацювати у Камерному театрі-студії, Театрі юного глядача, театрах “Сузір’я”, “Браво” та “Золоті ворота”.
З 1997 до 2019 роки вона була актрисою Молодого театру в Києві. На добровільній основі вона грала у виставах Луганського українського музично-драматичного театру. Брала участь у театральних проєктах: “Залишитися можна”, “Номери” за однойменною п’єсою А. Сенцова та “Нові шрами”. У 2014 році після анексії Криму вона відмовилася від зйомок у різних російських фільмах та передачах. З грудня 2022 року є актрисою Одеського українського музично-драматичного театру імені В. Василька.
Перебуває у шлюбі з театральним режисером Станіславом Мойсеєвим, який очолював Київський молодий театр з 1986 по 2017 роки та обіймав посаду художнього керівника Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Разом зі своїм чоловіком дівчина працювала спочатку у Закарпатському обласному музично-драматичному театрі, а потім у Київському академічному Молодому театрі.
Має сина Даниїла, який народився 28 вересня 1998 року. Вже з двох років хлопчик знімався у кіно, наприклад, виконував головну роль у фільмі “Гайдамака” режисера Романа Сінчука.
У яких ролях було помічено актрису?
Головне для актора це якраз його образ, адже це те, що в першу чергу бачить глядач. Отже, вона зіграла роль Наталії в п’єсі В. Винниченка “Брехня”, Марії Стюарт в “У моєму закінченні – початок мій …” за драмою Ф. Шиллера, вона була в ролі Бетсі у “Чарівних черевиках” Г. Мамліна, в “Четвертій сестрі” Я. Гловацького вона зіграла роль Тані, а в п’єсі “Жінки і війна” Дж. Ель Есседі роль Маріам. Менш відомі, але не менш значущі ролі вона грала в таких п’єсах як “Коло” С. Моема, “Август. Графство Осейдж” Т. Леттса, “Поки мама не прийшла” Р. Де Воса, “Карпатський вестерн” А. Буратинського, “Це все вона” А. Іванова. Окрім театральних п’єс, Римма також грала в кіно. Ще в 1992 році вона знялася в кінострічці “Про шалене кохання, Снайпера і Космонавта” режисера Д. Томашпольського, вона зіграла роль Гапка у фільмі 1995 року під назвою “Острів кохання” режисера О. Бійма, у неї була чудова роль Тетяни Іванівни режисера О. Матешка “Трубач” і, мабуть, але в її кар’єрі головним фільмом являється “Гніздо горлиці” режисера Т. Ткаченка, де дівчина зіграла роль Дарії. За цей фільм вона отримала відзнаку за неперевершене виконання ролі на 65-му Міжнародному кінофестивалі у місті Гайдельберг у Німеччині, а також на 25-му Міжнародному кінофестивалі у місті Варна, Болгарія отримала приз за найкращу жіночу роль. Це не всі ролі, які зіграла Римма Зюбіна, але одні з найяскравіших і незабутніх. Її фанати не раз переглядали театральні постанови та кінострічки з її участю.
Активна життєва позиція
Римма має дуже активну громадянську позицію. Вона постійно займається волонтерством, влаштовує акції протесту та висловлює свою позицію щодо тих чи інших подій. Наприклад, у 2018 році вона написала листа незаконно утримуваним у Росії українським політв’язням Олександру Кольченку та Олегу Сенцову під час зйомок документального проєкту Громадського. Звичайно, акція була придумана не самою Риммою, але вона і ще кілька медійних людей, таких як театральний режисер Галина Джикаєва, співачка Саша Кольцова, письменник Андрій Курков із задоволенням взяли участь у ній. У своїх листах Зюбіна та інші висловили захоплення силою волі політв’язнів та сказали слова підтримки.
У своєму листі, який був адресований Сенцову, Римма Зюбіна говорила про його якнайшвидше повернення і також згадала, що місто Латнангі (в’язниця, в якій знаходився політв’язень розташовувалася саме там) знайоме їй з дитинства. Річ у тім, що в те місто їздили на заробітки друзі її батьків, а після повернення додому завжди звучала музика і в усьому будинку був чути сміх. Саме цей лист дуже сильно зворушив багатьох, особливо з огляду на те, до кого лист був адресований. Також актриса є амбасадором київської благодійної організації Фонд допомоги онкохворим дітям “Краб”. У Римми Зюбіної було безліч й інших актів протесту, але момент з листом виразно показав її глядачам, яка вона не на екрані й не на сцені, а всередині. Саме ця позиція допомогла Риммі Зюбіній отримати ще більшу повагу до її відданих фанатів. Актрису часто ставлять у приклад, як одна людина може хоча б спробувати змінити все навколо себе, а не просто дивитися на те, що відбувається. Її активна позиція також показує її ставлення до світу і що з великою силою дійсно приходить велика відповідальність.