Закарпаття просто переповнене талановитими людьми і це зовсім не дивно, адже саме у цьому регіоні дуже незвичні традиції та звичаї. Усе це сприяє розвитку творчих навичок у людей. Такою творчаою і талановитою людиною була Шарі Федак. Яке життя вона прожила? Як вона досягла успіху? І у яких фільмах вона знімалася? Про це і йтиметься у статті на uzhhorodski.com.ua.
Початок життя великої актриси
Майбутня зірка угорської оперети народилася 26 жовтня 1879 року в угорському місті Берегсас (нині місто Берегове). Батько дівчинки був лікарем, що на той час вважалося дуже престижно, тому родина Федаків вважалася заможною. Дівчинку назвали Шарі, що було дуже незвичайним ім’ям для цього регіону і ніхто не міг навіть припустити наскільки цікава доля на неї чекає в майбутньому.
Берегове на той час було невеликим містечком, але почало стрімко розвиватися. У 1869 році місто було віднесено до категорії міст упорядкованого управління, а це означало, що населення отримало право обирати депутатський корпус на чолі з бургомістром.
Через рік після народження маленької Шарі у місті спалахнула величезних масштабів пожежа, яка почалася у будівлі комітетного управління. Ця пожежа практично знищила всі будівлі в місті, але будинок сім’ї Федак дивом уцілів. І лише завдяки величезним вкладенням родини Федак, яка за рахунок своїх виноградників та взятих величезних грошових позик змогла відновити місто. Більше того, вулиці виклали бруківкою і встановили на них гасові ліхтарі. У місті збудували нові будинки, які тепер складають сучасний вигляд Берегово, а саме реформатську церкву, панське казино (нині ресторан “Золота пава”) та будівлю адміністративного управління.
Як поставилися до захоплення доньки батьки?
Ще з юних років Шарі хотіла стати актрисою, але ніхто особливо на це не звертав уваги. Скільки взагалі людей сприймають дитячі захоплення, хоч трохи серйозно? Але коли вже 16-річна донька заявила про намір стати як мінімум примадонною оперети, то вони були, м’яко кажучи, шоковані. Але такий вибір був аж ніяк не випадковим. Сім’я Федаков дуже цінувала мистецтво, мати грала на фортепіано, а дочка постійно їй підспівувала, а в будинку в них постійно збиралася інтелігенція міста, яка плескала юному таланту. Не дивно, що це їй дуже сподобалося. Попри те, що всі були не в захваті, все ж таки не стали перешкоджати доньці та відправили її на навчання в Будапешт, в театральну школу.
У столиці Шарі дуже швидко адаптувалася. Вона бачила шанобливе ставлення до актрис і дуже хотіла стати схожою на них. Вона закінчила театральну студію Сіді Ракоші, де й була помічена одним із режисерів. Тому в 20-річному віці вона виходить на сцену в ролі гейші в однойменній опереті американського драматурга Сіднея Джонса. Це був її дебют на сцені Будапештського угорського театру та ще й настільки гучний, адже абсолютно всі квитки були розкуплені.
Багато її знайомих писали в майбутньому, що їхала дівчинка до Будапешту без будь-яких явних талантів. Співала вона посередньо, танцювати не вміла, та й найкрасивішою її назвати було складно. Але за час, проведений у театральній школі, вона навчилася танцювати, грати дуже артистично і стала надзвичайно красивою. Але вокал все ще залишав бажати кращого. Але попри це глядачі з величезним коханням зустрічали молоду актрису. Саме красою та своєю грою вона не залишала байдужим нікого з публіки.
Подальше життя Шарі Федак
Її талант стали помічати відомі режисери, тому незабаром їй запропонували працювати в театрі в Братиславі. Довго вона там не залишалася, адже директор народного театру, вигіднішим контрактом повернув її до Будапешта. Вона зіграла в дуже відомій опереті під назвою “Герцог Боб”, що принесло їй величезну славу. Мрія маленької Шарі Федак здійснилася – вона все ж таки стала популярною угорською актрисою.
Щобільше, через такі гучні успіхи в актрису закохався досить відомий угорський поет Ендре Аді. Крім того, що він був поетом, він також був ще й критиком, до того ж досить суворим. Кожну дрібну помилку, яку міг зробити актор, він відразу помічав і поспішав написати про це в журналі. Але після виступу Шарі Федак він не те що не вилаяв її гру, а навіть похвалив. Це було дуже дивно для всіх читачів, адже йому не була властива така поведінка. То був тріумф для Шарі. Всі люди, тільки й трубили про неї, забувши про всіх інших зірок. Ще більше уваги Шарі отримала після вірша Ендре Аді, адже той опублікував його, тим самим зізнавшись їй у коханні публічно.
На жаль для всіх Шарі не хотіла ні з ким стосунків, але особливо б на це ніхто не звернув увагу, якби у 1906 році директор Народного театру, в якому грала Шарі, не наклав на себе руки. Пішли чутки, що актриса не відповіла йому взаємністю, і той від горя повісився. Моментально почалося цькування через яке Шарі вирішила залишити Угорщину. Вона каталася по всій Європі, але її добре знали і охоче брали на роботу, хоча переважно на маленькі ролі, адже, крім угорської мови, вона інших не знала.
Повернення на батьківщину
У 1910 році вона вирішує все ж таки повернутися в Будапешт. Через 7 років роботи вже у рідних краях вона купує для своїх батьків величезну віллу в Будапешті. Її слава не була вже такою приголомшливою і безперечною. Всі ці роки її супроводжували злети та падіння. Вона з виступами їздила до Америки, але такий тур не увінчався успіхом. Після чотирьох років шлюбу зі сценаристом Ференцем Молнаром вона розлучилася. У 1930-х роках вона намагається брати активну участь у суспільному житті Угорщини та продовжує зніматися в кіно, але це не дуже допомагає їй здобути той шматочок слави, який у неї був до подорожі Європою.
У 1943 році вона разом з театром “Табор” вирушає на фронт, щоб грати у шпиталях для військових, а також неодноразово виступає на німецькому радіо “Donausender”. У цей період її слава знову починає повертатися, але, на превеликий для неї жаль, ненадовго. Коли війна закінчилася вона біжить до Відня, щоб сховатися від нової влади, але на вимогу нового угорського уряду її привозять додому, щоб судити в Народному суді. На суді Шарі відмовляється і каже, що жодної вини не визнає. У в’язницю її не посадили, через незначущість провини, але кар’єра її на цьому була закінчена. Вона їде з Будапешту та оселяється у невеликому містечку Няредьгаза, у родичів. Згадали про актрису лише у 1954 році, коли в державному будинку опери святкували 50-річчя спектаклю “Янош Вітез”, де головна роль колись принесла Шарі Федак величезне визнання. Ця роль стала для актриси й останньої. 5 травня 1955 року Шарі Федак померла на самоті. Хоча на її похороні зібралася величезна купа людей, які навіть через роки любили угорську актрису.
26 жовтня того ж року, в день народження Шарі, до колишнього будинку її батьків шанувальники принесли величезну кількість квітів. Тут же в майбутньому і встановили пам’ятну табличку на згадку про актрису. Актриса прожила насичене життя сповнене як радості, так і горя. Хтось захоплюється нею, хтось ненавидить, але більшість сходиться на думці, що вона зробила величезний внесок у розвиток театрального мистецтва.