В Україні є багаті люди мешкають переважно в великих містах, таких як Київ, Харків, Львів, Одеса, Івано-Франківськ. А от на Закарпатті мешкає в свою чергу безліч колоритних та незвичайних людей. Це й не дивно, адже в області існує безліч традицій для багатьох просто незрозумілих і, у свою чергу, незвичайних. Люди ж, які виростають у такому середовищі, вчаться нестандартно мислити. Кожна ідея, яка зароджується в їхній голові, може зробити їх багатими, а деяких дуже багатими. Так сталося і з Робертом Максвеллом. Ця людина змогла стати медіамагнатом, а народилася вона на Закарпатті. То як прожила своє життя ця людина? На чому Максвелл заробив такі великі гроші? І як він взагалі виявився за закордоном? Про це і йтиметься у статті на uzhhorodski.com.ua.
Початок життя Роберта Максвелла
Справжнє ім’я Роберта Максвелла – Ян-Людвіг Хок, а народився він 10 червня 1923 року в селі Солотвино Тячівського району Закарпатської області. Народився він у бідній єврейській родині. На момент народження Людвіга Австро-Угорська імперія вже розпалася, а тому мешкав він на території Чехословацької республіки. Зрозуміло, що ситуація вже на той момент була нестабільною.
Дві маленькі кімнатки та пічка з духовкою – для сім’ї майбутнього медіамагната, яка складалася з дев’яти людей, це й все, що в них було. Гроші на цей будинок їм виділив дядько Людвіга, який мешкав в Америці. До цього вся родина жила у хатині з однією кімнатою та земляною підлогою.
Про перші роки життя хлопчика майже нічого невідомо. Історики знають лише, що у 1939 році, коли радянська армія перейшла кордон із Польщею, батьки змінили йому ім’я. Після цього 1939 року відбулася окупація Угорщиною Закарпаття, а батьки хлопчика вирішили через Югославію та Румунію виїхати до Франції.
Дідусь і більшість сім’ї хлопчика залишилися в окупації. Подальша їхня доля невідома, але багато хто припускає, що їх було вбито.
Служба в армії
У Франції ще 16-річний юнак приєднується до чехословацьких збройних сил у вигнанні та бере участь у боях з Німеччиною та Угорщиною. До речі, він узяв собі зовсім інше ім’я, а саме Іван Леслі дю Мерьє.
Після падіння Парижа та капітуляції Франції він через Ла-Манш евакуювався і вступив уже до британської армії. Там він працював звичайним вантажником на військовій базі, згодом шифрувальником, а ще згодом офіцером розвідки. Колеги військові знали його під псевдонімом Леслі Джонс. Сухопутних боїв не відбувалося, тому за цей час він зміг багато чому навчитися. Пізніше взяв участь у висадці в Нормандії, де дослужився до капітана та отримав Військовий хрест за фронтові заслуги на кордоні між Нідерландами та Німеччиною. Тоді ж він познайомився з дівчиною, в яку закохався. Дівчина була з доброї родини, дочка офіцера кавалерії. Її батьки були шоковані, адже він здавався їм звичайним пройдисвітом, але Елізабет прийняла пропозицію. Разом вони прожили все життя і в них народилося дев’ять дітей.
Кінець війни
Саме в 1945 році, після капітуляції Німеччини, Людвіг змінює своє ім’я на відоме багатьом Роберт Максвелл. Протягом трьох років він провів у Берліні, де працював співробітником інформаційної служби при Міністерстві закордонних справ. Після трьох років він вирішує переїхати назад до Англії, яка стане для нього новою домівкою. Грошей у нього було небагато. Близько 100 фунтів, які він зміг відкласти та заробити на шахрайстві у західній зоні впливу розділеної Німеччини.
Можна сказати, що він був жебраком і прославленим офіцером. Вже в Англії він одружився. За період окупації Німеччини він отримав корисні знайомства, які вже наприкінці 1940-х років допомогли розпочати свій власний бізнес.
Але до цього він мав працювати цензором берлінської преси, а потім послужити в Об’єднаному експортно-імпортному агентстві.
У першій ролі він виявився незамінним для знаменитої німецької видавничої фірми під назвою “Шпрингер”. Надалі Максвелл заснував компанію “Ланге, Максвелл енд Шпрингер”, яка стала ексклюзивним представником “Шпрингера”, що дозволило Максвеллу займатися дистриб’юцією журналів в Англію.
Постачання газет для німецьких військовополонених до Англії виявилося лише початком, потім усе пішло висхідною – це було так зване “золоте дно”.
В експортно-імпортному агентстві Максвелл відповідав за закупівлю цукру, фарб та кави. Саме в цей період він отримав необхідні навички та, що не менш важливо, зв’язки. Все це тому, що в післявоєнній Європі на всю правив бартер.
Отже, після відкриття своєї невеликої компанії Максвелл почав не покладаючи рук працювати у цьому напрямі. Усього за п’ять років існування маленької компанії в руках Максвелла продукцію видавництва можна було купити вже у 125 країнах світу. Крім цього, Роберт дуже хотів знайти свою сім’ю. Сім’я була дуже великою, адже сам Роберт був найменшою шостою дитиною в сім’ї та це ще не рахуючи дідусів, бабусь і батьків. За допомогою радянських спецслужб йому вдалося дізнатися, що дві його сестри залишилися жити у тодішній Чехословаччині. Кажуть, що саме в цей період Роберт зрозумів, що будувати бізнес у повністю закритій країні є дуже перспективним, адже тут немає жодної конкуренції. Однак йому не вдалося це зробити. Він досить часто приїжджав до СРСР, там його з пафосом приймали та навіть прозвали “бароном преси”, бо за багато років у його руках сконцентрувалися найвідоміші британські видання. Максвелл був особисто знайомий із Михайлом Горбачовим, Олександром Безсмертним та Олександром Шеварднадзе, а його видавництво під назвою “Пергамом прес” друкувало практично всі біографічні книги лідерів СРСР.
На превеликий жаль, для Максвелла бізнес на території СРСР не став таким успішним, як у Британії. Співпраця із Радянським Союзом майже ніде не афішувалася.
Але все було не так гладко, як здається. Навіть у Європі він іноді не міг перегнати своїх конкурентів. Наприклад, у 1969 році він спробував придбати таблоїд News of the World, проте його власники, сім’я Карров, не хотіли допускати до володіння Максвелла, вважаючи його соціалістом, а тому продали газету консервативному австралійському магнату Руперту Мердоку. Цей Мердок того ж року купив The Sun, яку також дуже хотів Максвелл.
Смерть медіамагната
5 листопада 1991 року Роберт Максвелл помер за дуже загадкових обставин. Річ у тім, що його бачили о 5-й ранку у вівторок на борту його яхти, що виходила в море поблизу Канарських островів “Lady Ghislaine”.
Об 11 ранку капітан яхти Гас Ранкін спустився до кімнати Максвелла і не застав його, про що він повідомив усьому екіпажу та зателефонував правоохоронним органам. Лише за кілька днів тіло Роберта Максвелла знайшли в морі. Офіційною версією є природна смерть. У Максвелла стався серцевий напад, коли він був на палубі, з якої впав у воду. Але деякі, вивчаючи біографію медіамагната, вважають, що його ліквідував “Моссад”.
Прах Роберта Максвелла знаходиться в Єрусалимі на Оливковому цвинтарі, де ховають відомих на весь світ євреїв. Точні суми його статку завжди були таємницею. Лише за рік до смерті стало відомо, що борги компанії Maxwell Communication Corporation суттєво перевищили прибутки. Для порятунку своєї компанії він узяв кошти з “недоторканних” пенсійних фондів компаній, внаслідок чого згодом під суд потрапили два його сини та кілька співробітників. Ця ситуація викликала величезний резонанс в суспільстві, а деякі й досі будують теорії навколо цього.