Свята – це завжди якийсь особливо піднесений і, звичайно, радісний настрій, пише сайт uzhhorodski.com.ua. Погоджуєтесь із нами? Так ось поговоримо сьогодні ще трохи про фестивалі на Закарпатті? Бо ж то видовище, ще раз наголосимо, далебі неймовірне.
День Ужгорода
Не дивно, що день міста ми вирішили згадати, еге ж? Це, повірте нам, ще та подія, яку, до речі, відзначають тут в останню суботу першого осіннього місяця – вересня. У той день у переважній частині храмів лунає святкова літургія, а століття за століттями на Поштової площі влада організовує віче, де за традицією вітає ужгородців із прекрасною датою, яка рік за роком набуває більшого історичного й громадського значення.
Унгвар, Унгуйвар, Гунгвар, Онгвар, Гункбар, Оуггород та звичне нам ймення Ужгород – все те стосується замку чи то пак міста, що розташоване на річці Уж. Та, як то кажуть, не з неба ці факти взяті, адже перелічені слівця дійсно в перекладі позначають одне і теж саме – усім добре знайомий Ужгород. Таким чином повідомимо вам і те, що одна з перших згадок про місто, що носить ім’я Гункбар, датована 1154 роком, а знаємо ми це завдяки шедевру Аль-Ідрісі “Книга Рожера”.
Крім того, влаштовують урочисту ходу, що простягається маршрутом від вулиці Капітульної до Поштової площі. Ужгородці, одягнувши лицарські обладунки, вбрання хрестоносців і, звісно, пишні сукні середньовічної манери, яскраво прогулюються містом у цей вересневий день. Таким чином, поглядіти є на що, лише б мати бажання й час.
Та й ярмарок “Золота осінь” досить таки привабливий. Тут вам і сувеніри, і національне вбрання, і кулінарія, і шикарні вина. Можете заглянути й на спортивні змагання, що завше відбудуться на вулиці Заньковецької у спорткомплексі “Юність”, а на Поштовій і Театральній матимете змогу потанцювати і поспівати, але зважте, що шуму таки не менш вдосталь. Тому хоч достеменно дату заснування Ужгорода невідомо досі, але свято завжди вражаюче й в міру галасливе.
“Срібний Татош”
“Срібний Татош” – історичний фестиваль, що став неодмінною частиною смт. Чинадієво Закарпатської області. Як ви могли помітити, весна надто насичена галасливими святкуваннями, а цей фестиваль як той самий виняток із правила в українській мові. Адже “Срібний Татош” відбувається так само у травні, але напрочуд сильно вирізняється власною спокійністю й де-факто врівноваженістю.
Середньовічна епоха нібито знову виринає із-за сховку столітньої брами, а шляхетний романтичний дух тільки додає шарму тому, що відбувається. Таким чином, лицарі з усієї території України, а також Словаччини й Угорщини, з’їжджаються на Мукачівщину, щоб весело провести час за міцними мурами фортеці Сент-Міклош.
Повідомимо трохи й про те, що ж там такого відбувається, оскільки це ж не якась там гулянка. Як зазначають спеціалісти, усе те є справжнім: обладунки, бої, зброя й, звісно, травми також. Отож кожна команда презентує певну епоху з відповідними позиціями загону та його загальним виглядом. Ще більш вражаючим є власне рицарські поєдинки, коли сміливці сходяться в не менш благородному бою за них же самих, при чому, варто зазначити, театральність набуває невиразного характеру.
Балади музик про минулі часи й давно забуті епохи та ще й до того всього граціозні танці лицедіїв створюють те, що ми називаємо релаксом, адже те дійсно вражає. Та й для для любителів поласувати смачними стравами на фестивалі готують кулінарні шедеври, що, до речі, засновані на старовинних рецептах. Бої, танці, стріла з лука чи ж арбалета, забави у лицарському таборі стануть реальністю і для вас самих, тому, скажемо по секрету, сумувати просто не буде коли!
Парад наречених
Мабуть, варто нам спростувати думку, що могла промайнути у вашій голові, бо ж для участі у фестивалі не обов’язково бути заміжньою жінкою. Відбувається Парад наречених у останню неділю червня у самому центрі Ужгорода. Яскравий сонячний день, щирі посмішки, шикарні білі сукні та неперевершені зачіски в не менш неймовірних представниць жіночої статі заповнять вулички міста по вінця.
Це, безсумнівно, одна з візитівок Ужгорода! Але хоч щоразу те набуває іншої розважально-культурної програми, та цю атмосферу підробити неможливо. Отож, наголосимо на тому, що ніхто не засуджуватиме вас тут фразами типу: коли ж весілля, коли під вінець чи про те, що слід уже розписатися й у РАЦСі. В ситуації рівнозначно протилежній тим паче такого не буде, можете не хвилюватися щодо цього! Бо ж це просто свято краси й здійснення мрій, кидання виклику і боротьбі зі страхами. Це те, що запам’ятається на все життя.
Етнографічний фестиваль “Проводи отар на полонину”
Травневе тепле сонячне проміння та мальовниче селище Міжгір’я Закарпатської області чекають вас на їхній традиційний фестиваль “Проводи отар на полонину”, що початку-краю його не знайти, бо ж, люди кажуть, відзначали те ще з давніх-давен.
Синевирський перевал знає багато хто, а той, кому ще й поталанило побачити ті пейзажі щасливець неймовірний. Та, спробуйте уявити на хвилину, яка ж атмосфера у тих народних свят серед гірських вершин і квітучих полонин. Правда, приваблює?
Та свята – одна частина, а от проводи вівчарів на полонини під мелодійну закарпатську трембіту – діло ще б пак важливе! Хоч у той же час активно гомонять культурні виступи музичних і танцювальних ансамблів, приготування бринзи, вурди та інших сирів – основних продуктів вівчарства, які нам так до вподоби, й майстер-класи з ковальської праці зокрема. Також умілі руки продають на ярмарці власні вироби, що варті уваги ні на краплю менше, а спортивні змагання та конкурси приваблюють людей значною епічністю.
Радимо дочекатися розпалювання традиційної вівчарської ватри, що є так званою магічною символікою, призначеною оберігати отару од всякої звірини чи нечистого духу, а ватажникам додавати побільше злагоди та душевного умиротворення.
Так-от, побажати хорошої пори вівчарям і провести їх до нелегкої тривалої праці фактично ви маєте змогу особисто, бо ж вовну попросту отримують ще у травні, а бринзу не так швидко. “Біле золото Карпат” виробляють упродовж літа, тому дуже важливо, щоб погода була як слід аж до вересневих днів!
“Карпатський словоблуд”
Те надто знайоме кожному українцю мистецтво жартів. Запитаєте, чого відразу мистецтво? А чому і ні, відповімо ми. Щодня як би важко там не було ми сміємося, шукаємо оптимізм у найгіршій скруті. Та й, можемо вас запевнити, це прекрасно! Таким чином ще у 2004 рочі на велике свято Петра й Павла за сприяння Павла Чучка був вперше проведений подібний захід на Закарпатті.
Тільки от, задумайтеся, прийшло туди близько 500 осіб, а вже у 2006 році кількість збільшилася у цілих 10 разів. Тому впевнено повідомимо, фестиваль сатири та гумору зумів зазнати народної любові й поваги також.
Слова Євгена Дудака безпосередньо причетного до того видовища варті уваги, таким чином ми їх додамо й для вас: “Не може бути гумору міського і сільського. Гумор є або талановитий, або бездарний. Подивімося, чим заповнені приватні телеканали. Чи чуємо гумор українською? На «Вишневі усмішки» не приходять ні телебачення, ні радіо. Замість цього на телеекранах — засилля примітиву, сміття у вигляді КВК. І на нас ще й непогано заробляють…”.
Фестиваль ігрових програм “Грайлик”
Виявлення талантів – те явище, за яке люди причетні до того мали б потрапити ще б пак у рай. Так-от, саме тим і займають на цьому фестивалі, бо в Ужгороді таки предостатньо крутих сценаристів, ведучих, режисерів, яким варто співпрацювати між собою. Хіба ні? Та й власне це і є метою “Грайлика”.
До того ж, коли до цього залучаються, насамперед, діти, як у нашому випадку, то найкраще, що лише могло б бути. Адже саме за молодим поколінням, як то кажуть, майбутнє, тому й їхня реалізація має бути на першому місці!