Професія актора є дуже цікавою. Акторів люблять, вони займаються творчістю, та й багатьом подобається, коли на них дивиться безліч людей. Точно невідомо, з яких причин Юрій-Августин Шерегій став актором, але можна точно сказати, що він у цій справі досяг успіху. Він став корифеєм ужгородського театру, талановитим актором, драматургом, режисером та директором першого українського театру “Нова сцена”. То як він став настільки важливою фігурою для ужгородського театру? Яке життя прожив? І чи пам’ятають про нього нащадки? Про це і йтиметься у статті на uzhhorodski.com.ua.
Ранні роки життя майбутнього актора
Юрій Шерегій народився 16 січня 1907 року у селі Дусине на Свалявщині у сім’ї греко-католицького священника. Закінчив хлопчик ужгородську гімназію у 1926 році. Ще до закінчення гімназії у 1921 році він на власні очі побачив створення першого, на території всього Закарпаття професійного українського театру під назвою Російський театр товариства “Просвіта в Ужгороді”. Саме з цього моменту юнак почав захоплюватися театром та брати участь у невеликих шкільних спектаклях. У 1930 році хлопець закінчує Карлів університет у Празі за фахом філософія. Ще за часів свого студентського життя він створив драмгурток, який назвав “Верховина”, в якому він за три роки зміг поставити 14 прем’єр, одночасно виступаючи у різних акторських ролях. Він разом зі своїми колегами по цеху показав понад пів сотні вистав у Празі, а зрідка навіть влаштовував гастролі селами та містами Закарпаття. Свою найпершу комедію ”Нова генерація” він написав у 1929 році та того ж року поставив її разом із людьми зі свого драмгуртка.
Після закінчення університету
Відразу після закінчення навчання у Празі майбутній актор повертається до свого рідного Ужгорода. У 1931 році він створює новий музично-драматичний гурток під назвою “Райдуга”. До того ж він йде на роботу в Хустську гімназію і там організовує драматичний гурток “Пласт”, де у співпраці зі своїм братом Євгеном здійснив постановку опери “Запорожець за Дунаєм”. У 1933 році Шерегії представили за допомогою цієї опери свій гурток “Пласт” на світовому з’їзді в Угорщині.
Через рік на базі драматичного гуртка брати Шерегії створюють хор, а в самому хорі окрему драматичну секцію, яка згодом переросте у повноцінну театральну трупу. Саме ця трупа стане основою для створення професійного театру “Нова сцена”, що стане головним драматичним дітищем Юрія Шерегія.
У 1939 році в Хусті з’явилася самостійна держава – Карпатська Україна, а “Нова сцена” була оголошена Українським державним театром. Ця група акторів під проводом братів Шерегіїв стала першим оплотом національної самосвідомості тисяч закарпатців і згуртувала навколо себе значну частину вчительської інтелігенції та студентства.
На жаль, у березні 1939 року припинив свою діяльність театр “Нова сцена”. Загалом за п’ять років свого існування колектив “Нова сцена” відіграв 240 вистав на території всього Закарпаття. Також театр неодноразово виступав у Празі, Кошицях та інших великих містах Чехословацької республіки. Звісно ж, Юрій Шерегій не просто був керівником трупи, а й безпосередньо актором. Він мав універсальний талант перевтілення, а тому з успіхом виконував ролі в оперетах, драмах, комедіях і фарсах.
Брак місцевої драматургії спонукав до написання авторських п’єс. З-під його пера з’являються одна за одною драматичні твори українською мовою. Особливим успіхом у репертуарі театру “Нова сцена” користувалися такі п’єси як: “Нова генерація”, “Голодний”, “Танго для тебе чи флірт і любов”, “Рафі-Мафі”, “Діти XX століття” та “Часи проходять”. Почесне місце у драматургічній творчості Юрія Шерегія займає трилогія з історії Закарпаття: “Анастасія – дочка Ярослава Мудрого”, “Потісня Русь” та “Золотий меч”. Декілька п’єс було написано словацькою мовою.
Життя після закриття театру
Біда не приходить сама і після закриття “Нової сцени” Закарпаття окупували угорські війська. Через це Юрій Шерегій емігрував до Югославії, де у місті Бачці, розташованому на річці Дунай, очолив театр “Просвіта”. Тут чоловік із 1939 по 1940 рік поставив 16 вистав. У 1940 році разом зі своєю родиною переїжджає до Праги, де відкриває Українську драматичну студію. Працював на той час в Українському народному театрі, а також став першим режисером опери Державного театру у Кошицях. У цей час перекладав українську класику словацькою мовою, щоб якнайбільше розповісти іншим народам про свій рідний дім. Серед перекладених творів були такі, як: “Сорочинський ярмарок”, “Ой, не ходи, Грицю”, “Наталка Полтавка” та “Запорожець за Дунаєм”. З 1945 по 1947 роки працював режисером у театрі Пряшева, потім у Братиславі, а з 1963 році та до виходу на пенсію у 1967 році працював як режисер-педагог у народній школі мистецтв у Братиславі.
Він створив клуб імені Тараса Шевченка, а у його складі було окремо створено музично драматичний-ансамбль. Також він був творцем української опери при Українському народному театрі у Братиславі та Пряшеві.
За своє життя Юрій-Августин Шерегій здійснив понад 255 постановок, серед яких було 200 музичних вистав. Він написав фундаментальну монографію “Нарис історії українських театрів Закарпатської України до 1945 року”, яка побачила світ завдяки зусиллям директора Енциклопедії української діаспори Василя Маркуся у 1993 році. Він відіграв понад 100 ролей українських та світових класиків. Він робив не лише театральні постановки, а й хореографію 28 народних танців, написав 32 драматичні твори. Юрій Шерегій переклав, окрім українських творів, так само і словацькі своєю рідною мовою 28 драматичних творів, опери та оперети. Юрій Шерегій з величезним задоволенням передавав свій здобутий досвід новому поколінню і цим вказав дорогу безлічі талановитих акторів.
Помер Юрій-Августин Шерегій 25 травня 1990 року в Братиславі, де і був похований на цвинтарі “Солов’їна долина”.
Що думають про Юрія-Августина Шерегія сучасники
Насправді всі фахівці сходяться на думці, що діяльність цього культурного діяча мала величезний вплив на національне відродження закарпатських українців. Про цю прекрасну людину не забувають навіть після її смерті. На урочистому вечорі пам’яті до 90-річчя Юрія Шерегія, який відбувся 18 січня 1997 року в Ужгороді, про його життя та працю говорило багато відомих дослідників у галузі культури та науковців. Звичайно ж, усі говорили про досягнення Юрія Шерегія в галузі культури та сходилися на думці, що світ, і зокрема український народ, втратив дуже талановиту людину.
У 2011 році згідно з рішенням Закарпатської обласної ради Закарпатському обласному українському музично-драматичному театру було надано ім’я братів Шерегіїв. Ще через рік 27 березня 2012 року з нагоди відзначення 50-річчя театру на фасаді було урочисто відкрито меморіальні дошки братам Шерегіям.
Чехословацька республіка ще за життя надала Юрію звання “Заслужений працівник культури”.