Фестиваль «Книга‑Фест» в Ужгороді – це майданчик зустрічей, відкриттів і живої розмови про літературу, що роками формує культурний ландшафт Закарпаття. У цьому матеріалі на uzhhorodski.com.ua ви побачите: як і чому з’явився «Книга‑Фест», як змінювався його формат, хто створював подію та багато іншого.
Від ідеї до традиції: як з’явився «Книга‑Фест»
Сказати, що «Книга‑Фест» виник на порожньому місці – несправедливо. Ужгород здавна був осередком книжкової культури: від старовинних друкарень до сучасних видавничих ініціатив. Та все ж фестивалю, який би регулярно збирав авторів, видавців і читачів, бракувало. Цю прогалину й заповнив «Книга‑Фест».
Точний рік заснування цього заходу не надто активно розголошується. Але з відкритих джерел відомо: у 2021‑му організатори святкували десятий фестиваль, а отже, найімовірніше, перша подія відбулася близько 2011 року. Саме тоді в Ужгороді стартувала ідея створити системну платформу для популяризації читання, насамперед на Закарпатті.
У перші роки «Книга‑Фест» був скоріше експериментом: кілька видавництв, скромна програма, подекуди – одна локація на кілька годин. Важливо, що від початку у фестивалю був публічний, відкритий характер: вхід завжди залишався вільним, а увага – зосередженою не лише на книжках, а й на спілкуванні.
З кожним роком подія наростала обсягами. Уже в середині 2010‑х «Книга‑Фест» закріпився як традиційний захід весняно-літнього сезону Ужгорода. Організаторами стали виступати обласна адміністрація, місцеві культурні установи, спілки письменників – кожен додавав щось своє. І хоча формат не змінювався кардинально, урізноманітнення програми й тематичних акцентів ставало помітним: з’явилися дитячі секції, літературні квести, музика, мистецтво.
Фестиваль за роки існування вже перетворився з локального експерименту на сталу культурну подію, яка об’єднує Ужгород довкола книжки. І, видається, що тенденція лише набирає обертів.
Локації, сцени та зустрічі: що відбувається на фестивалі
Коли в місті кажуть: «Ходімо на “Книга-Фест”», – усі знають, куди саме. Ужгородський фестиваль уже давно асоціюється з історичною локацією – культурно-історичним центром «Совине гніздо» на вулиці Ракоці. Стара винна галерея, перебудована під виставковий майданчик, створює атмосферу затишку й водночас урочистості, наче кожна книжка тут – визначна подія.
Територія поділена на кілька умовних зон. Одна – для презентацій, інша – для видавничих стендів. Тут не буває випадкових гостей: або ти цілеспрямовано прийшов по автограф улюбленої авторки, або просто заглянув на каву й залишився до вечора, бо втягнувся в розмову про поезію. Ця відкритість – одна з головних ознак фестивалю. Вхід завжди вільний, і немає жодної частини програми «для обраних».
Особливу увагу приділяють зустрічам із письменниками. Відомі імена – часті гості на «Книга-Фесті», але водночас тут завжди є місце для нових голосів. Можна поговорити з автором прямо на стенді, попросити підпис або ж послухати, як він читає уривок з книги, яку щойно презентував. Це руйнує бар’єр між «тими, хто пише» і «тими, хто читає».
Ще одна приваблива риса – розмаїття учасників. Тут і київські видавництва, і невеликі локальні ініціативи з Мукачева, Іршави, Хуста. Кожен привозить щось своє: хтось фентезі, хтось – науково-популярну літературу, хтось – дитячі книжки із закарпатським діалектом. І все це живе поруч, взаємодіє, обростає розмовами.
«Книга-Фест» має особливу атмосферу. Музика, дитячі зони, прості інтерактиви – усе це створює відчуття літературного свята, яке хочеться зробити традицією.
Закарпатський акцент: що робить фестиваль унікальним
Попри відкритість до гостей з інших регіонів, «Книга-Фест» завжди зберігає свій унікальний характер і колорит. І в цьому його особлива цінність. Він дає голос саме закарпатській культурі, з її мовними барвами, історичними переплетеннями й темами, що болять та звучать тут і зараз.
Щороку на фестивалі можна знайти книжки про Ужгород, історію регіону, постаті, які формували місцеву інтелігенцію. Особливо тепло сприймаються видання, що розповідають про «втрачений» Ужгород – міські легенди, архітектурні деталі, старі світлини з новим коментарем. Це не просто краєзнавство – це спосіб нагадати собі, хто ми є.
Не менш важливою частиною програми стають зустрічі із закарпатськими письменниками. Деякі з них – знані у всій Україні, інші – ще тільки на початку шляху. Але саме тут вони отримують увагу читача, відчувають, що їхня мова, їхні історії комусь потрібні. А читач, своєю чергою, має можливість відкривати нові імена без посередників.
Це також майданчик для діалогу поколінь. На стенді з дитячими книжками зупиняються мами й бабусі, поруч – літературна дискусія про поезію в час війни, далі – молодь слухає стендап-презентацію роману про життя в гуртожитку. І все це – частини одного фестивалю, який не намагається бути глянцевим, але завжди є живим.
«Книга-Фест» тримається на особливій атмосфері причетності. Тут немає відчуття «приїжджого» продукту, як це буває на великих форумах. Навпаки – навіть книжки з Києва чи Львова тут ніби проговорюються закарпатським голосом. Бо місце задає тон, і тон цей – щирий, спокійний, по-домашньому гостинний.
Фестиваль, що росте з часом: нові ідеї та традиції
Останні кілька років «Книга-Фест» демонструє цікаву динаміку: залишаючись літературною подією, він поступово відкривається ширшим форматам. І дарує простір для експериментів – із формою, темами, навіть учасниками.
У 2024–2025 роках фестиваль включає в програму інтерактивні зони, організовані спільно з Нацгвардією. Можна було подивитися, як працюють дрони, спробувати базові навички тактичної медицини чи поспілкуватися з військовими. Ці ініціативи могли б здатися далекими від літератури, але в умовах сьогодення – вони цілком на місці. Бо книжка тепер говорить і про досвід, і про пам’ять, і про реальність, у якій ми живемо.
Фестиваль також відкривається для молодіжних ініціатив, мистецьких колаборацій, освітніх форматів. Дискусії про нові книжки межують із презентаціями коміксів, а літературні читання – з живою музикою. Така еклектика працює на користь: вона приваблює ширшу авдиторію, не втрачаючи головного фокусу.
Водночас «Книга-Фесту» доводиться адаптуватися до викликів. Війна, економічна нестабільність, обмежені бюджети – усе це впливає на масштаб події. Але сила фестивалю – у його гнучкості. Інколи достатньо кількох щирих розмов між автором і читачем, аби відчути, що книжка – досі центр культури.
Ужгородський «Книга-Фест» змінюється разом із країною. Але він залишається самим собою в головному: щороку нагадує, що література особливо важлива для людей, які в них вірять.
Закарпатський «Книга-Фест» – приклад того, як літературна подія може стати частиною міського життя: органічно, без галасу, але з відчутним змістом. Ужгород давно вміє підтримувати такі ініціативи. Варто лиш згадати, як нове культурне життя вдалося вдихнути в історичну будівлю колишньої синагоги, де нині працює Ужгородська філармонія. Усе це – частини однієї мозаїки, де культура не зберігається в архівах, а живе просто тут і зараз.