Мистецтво займає важливе місце у житті кожної людини. Комусь мистецтво допомагає заспокоїтись, комусь обміркувати про те, що накипіло, а комусь просто насолодитися прекрасним. Загалом мистецтво викликає у людей емоції, а чи не це головне у творчості? Ужгородський інститут культури та мистецтв є колискою художників та творців Закарпаття. Безліч творчих людей пройшли через ці стіни. Але яка ж історія цього місця? Як інституту вдалося пережити багато лих, але все одно зберегти свій статус? І як взагалі все починалося? Про це і йтиметься у статті на uzhhorodski.com.ua.
Відкриття Ужгородського інституту культури та мистецтв
Цей заклад було відкрито 24 липня 1946 року. Це сталося завдяки ухвалі за наказом Комітету у справах культурно-просвітницьких установ при Раді Міністрів України № 943. Спочатку це був не інститут, а технікум з підготовки працівників культурно-освітніх установ і розташовувався у місті Хуст.
Звичайно, спочатку було дуже складно. Навчальний процес розпочався лише через рік після відкриття, а саме 5 квітня 1947 року, у Хустській школі №3, яка розташовувалася за адресою вулиця 24 Жовтня, 58. Своє приміщення в Ужгороді технікум отримає згодом. Будинок перебував у центрі міста, де раніше на одному поверсі розташовувався окружний суд, а на іншому казарми. Самі ж вчителі та учні доводили будівлю до ладу, мили підлогу, виносили сміття, фарбували стіни тощо. Все змінювалося дуже швидко. Для студентів були виготовлені найпростіші меблі – табуретки, лавки та столи являли собою звичайні дошки, збиті між собою. Всі ці меблі учні також самостійно переносили з майстерні через весь центр міста. Про гуртожиток взагалі на той час ніхто навіть не заїкався. Хлопці жили в будівлі без фундаменту, де раніше розташовувався хлів, а дівчата у старому приміщенні навпроти ресторану “Верховина”. Зі спогадів багатьох випускників першого потоку Хустського технікуму стає зрозуміло, що студенти виживали як тільки могли. Варили суп на цеглинах у дворі з горохового борошна, яке отримували по талонах. Хліб із сіллю вважався розкішшю, адже він коштував величезну кількість талонів. Про гарний одяг ніхто навіть згадати не міг. Кращим учням могли виділити небагато коштів на одяг, але зазвичай такий одяг був дуже поганої якості.
За планом прийняття 1946-1947 навчального року передбачалося 120 учнів, а через відсутність необхідних приміщень змогла розпочати навчання лише одна академічна група бібліотекарів у складі 36 осіб. Навчально-виховний процес у перші роки здійснювали всього десять викладачів.
У 1961 році за постановою колегії Міністерства культури УРСР технікум перейменовують на Хустське культурно-освітнє училище, коло фахівців, яких готував заклад з кожним роком дедалі більше.
Попри всі труднощі та проблеми, а також скромні можливості держави, невтомно, наполегливо, самовіддано і з повною віддачею працювали ті, хто стояв на самому початку історії Ужгородського інституту культури та мистецтв. Такими людьми були директори: І. Медведенко, який пробув на посаді з 1947 по 1950 роки, О. Котляр з 1950 по 1958 роки, Д. Савченко з 1958 по 1969 роки та К. Паранич, який віддав інституту 16 років, пропрацювавши аж до 1985 року. Але такою собі перлиною Ужгородського інституту був заступник директора С. Шехтмейстер, який проробив у ньому з 1958 по 1983 роки.
Подальша історія Ужгородського інституту культури та мистецтв
1 липня 1985 року заклад разом з викладачами, а також з новими фахівцями було переведено до Ужгорода у нове та просторе приміщення, яке розташоване на вулиці Минайській, 38, де спочатку заклад носив назву Ужгородське культурно-освітнє училище, а згодом у 1990 році був перейменований на Ужгородське училище культури. Спеціально для училища були побудовані корпус та гуртожиток. Неабиякий внесок у розвиток вже нового училища зробили висококваліфіковані педагоги: Василь Ларівон, Роман Гольденберг, Наталія Гармаш, Ірина Сакалош, Блажек Фляшко, Іван Євчак, Володимир Лихачевський, Віктор Чаусов, Ольга Новак, Михайло Микулець, Марія Гомоляк, Надія Неймет, Ярослав Рендер та багато інших професіоналів своєї справи. Ці люди були не просто педагогами, а культурними особистостями. Завдяки своїй відданості справі вони вписали себе у багаторічну історію коледжу.
У цей період навчальний заклад був під керуванням Михайла Митровка. Він зробив просто неймовірний внесок у розвиток училища. Але, як сам він зізнавався, для нього були важливі не цифри, а те, що він зміг зробити свій внесок у розвиток культури свого рідного краю. Варто лише згадати початок 90-х. Через розвал Радянського Союзу та економічний крах, коледжу необхідно було самостійно виходити з важкої ситуації. Але директор робив усе можливе, не втрачаючи надії, намагався якомога більше вберегти та примножити дорогоцінне надбання навчального закладу.
Як інститут зустрів XXI століття?
З 1998 по 2004 рік коледж запровадив двоступеневу підготовку, бакалавр та молодший спеціаліст з інтегрованих навчальних планів. У 2003 році ректором було призначено Івана Івановича Небесника. Ця людина була кандидатом педагогічних наук, професором, членом НСХУ, заслуженим працівником України. Ректор запросив до викладацької діяльності провідних освітян та художників Закарпаття.
Величезна заслуга у розвитку культурного життя Закарпаття належить невеликому підрозділу Академії – обласним курсам підвищення кваліфікації працівників культури, створеним у 2004 році. Довгий час цим підрозділом керував Василь Кручаниця. Завдяки висококваліфікованим фахівцям заняття на курсах проходили дуже цікаво та насичено. Частими гостями постійно були відомі люди Закарпатського краю, які проводили постійні майстер-класи.
Нова сторінка історії інституту
5 листопада 2019 року училище рішенням Закарпатської обласної ради було перейменовано на “Інститут культури та мистецтв”.
До 2020 року Закарпатську академію мистецтв було підпорядковано Міністерству освіти України. 2020 року МОН передало установу у підпорядкування Міністерству культури, молоді та спорту, що призвело до невиплати зарплат викладачам та стипендій студентам академії.
З величезним ентузіазмом над майбутнім інституту працюють проректор Федір Апшай, проректор з науково-педагогічної роботи з організації освітнього процесу Оксана Телеп, проректор з науково-педагогічної роботи, інноваційно-методичного забезпечення освітнього та наукового процесів Агій Ярослав Юрійович. Багато хто з викладачів свого часу закінчував цей навчальний заклад.
Академія має чудові творчі колективи, що постійно беруть участь майже у всіх просвітницьких заходах, які проводяться областю та містом.
За роки своєї діяльності навчальний заклад випустив велику кількість кваліфікованих кадрів, які так чи інакше відіграли свою роль як у житті Закарпаття, так і в житті України. Цей інститут може похвалитися високим рівнем кваліфікації викладачів, незвичайним підходом до навчання і що найголовніше студентами, які можуть досягти високих результатів у своїх професіях.