Музика для багатьох є не просто приємними звуками, а справжнім життям. Деяких вона настільки поглинає, що ті готові віддати все, щоб досягти майстерності у цій справі. Не дивлячись на поширену думку, що це досить просто, все ж таки, мало хто йде вчитися співати чи грати на музичному інструменті, адже не до кінця зрозуміло, чи зможе ця професія в майбутньому людину прогодувати. Але деякі сміливці все ж таки вступають у цю темряву, не дивлячись на весь страх, і намагаються знову і знову, незважаючи ні на що. Таким сміливцем і був Задора Дезидерій Євгенович. Яким було його життя? Чому він такий талановитий? І який слід він залишив після себе? Про це і йтиметься у статті на сайті uzhhorodski.com.ua.
Перші роки життя майбутнього музиканта
Народився Дезидерій 20 листопада 1912 року в Ужгороді. Його першими вчителями в музиці стали батьки. Батько Євген Задора грав на органі та був кантором церковного хору, а мати Йозефіна Задора-Борош була скрипалькою та співачкою у хорі. Справжнє навчання для Дезидерія почалося після найму його батьками приватного вчителя фортепіано Зігмунда Лендела. Під час церковних служб ще юний Задора грав на органі, а також давав невеликі сольні фортепіанні концерти в Ужгороді. Вже у 12 років він зміг зіграти музику до вистави “Гізела та Фея”. Весь світогляд Дезидерія сформувався за часів Чехословацької республіки. Він з юних років знав кілька мов, тому що початкова освіта у нього проходила угорською, а середня вже російською.
Звичайно ж, Дезидерій мав не лише музичну освіту. Він навчався в ужгородській гімназії і там, під впливом професора Івана Данькевича, у Дезидерія прокидається величезний інтерес до етнографії. За національністю хлопчик був угорцем, але йому дуже сподобалася українська культура.
Університет та його закінчення
З 1932 по 1934 роки юний талант навчався у Празькій консерваторії. І навчався Дезидерій цілком добре, адже закінчив із відзнакою три факультети: фортепіано, диригування та орган. Він прослухав безліч лекцій з композиції В. Новака, Я. Кржички, З. Неїдли у Карловому університеті з музикознавства.
З моменту закінчення консерваторії та до 1936 року виступав як виконавець-піаніст, після чого вступив ще на два роки на аспірантуру в Празі до Школи вищої майстерності з композиції та музикознавства. У цей період він також став музичним радником від Підкарпатської Русі у Міністерстві освіти. Період у Празі зіграв величезну роль в подальшому житті Дезидерия. Саме тоді він розширив свій музичний світогляд.
Взагалі в період 1934-1938 років Дезидерій досяг величезних результатів у сфері фортепіано. Крім концертів він уже записувався на радіо, що на той час траплялося не так часто, гастролював в Угорщині, Чехословаччині та Румунії, критики писали в газетах про чудову гру молодої людини та перемогу на радіо в конкурсі 1937 року. В результаті всіх цих подій 24-річного Дезидерія Задору як піаніста включають до енциклопедії видатних угорських музикантів XX століття.
Період на батьківщині
Дезидерій вирішує згодом відійти трохи від піаніно та зайнятися диригентством. Роботи в нього було хоч греблю гати, але він вирішує ще трохи додати собі справ. Він почав вивчати закарпатський музичний фольклор, організовував фольклорні експедиції, в період яких записав понад 300 народних пісень, колядок та обрядових пісень. Частину з них згодом було опубліковано у збірнику “Народні пісні підкарпатських русинів”.
Музичні враження, отримані від експедиції, відбилися у фортепіанних обробках закарпатських народних пісень – перших творах композитора на місцевому фольклорі. І хоча спочатку хлопець хотів продовжити справу свого отця і грати в церковному хорі, все ж таки бажання заглибитися в світську музику перемогло.
Період Другої світової війни та радянські часи
Після експедиції молодик повертається до Праги, щоб захистити свою докторську роботу в Празькому університеті. На жаль, почалася Друга світова війна та Німеччина окупувала Прагу. У Дезидерія відбулася переоцінка всіх його цінностей. Йому потрібно було спішно покинути Прагу. Звичайно ж, він повернувся саме до Ужгорода, де пішов працювати до жіночої вчительської семінарії 1939 року. У 1943 році Дезидерія запросили на посаду викладача за класом фортепіано до Коложварського училища, а невдовзі його зробили директором. Його неодноразово хотіли забрати на фронт, але щоразу давали спокій через те, що він був викладачем.
Майже відразу після закінчення війни, а саме у 1946 році, Дезидерія Задора приймають до Спілки композиторів УРСР. На превеликий жаль, у цей час йому довелося припинити фольклористичну діяльність. У 1949 році через недоліки ідеологічної роботи Дезидерія знімають з посади директора училища. Лише за часів “відлиги” у 1954 році чоловіка призначають художнім керівником Закарпатської філармонії. У цей період з-під пера Задори виходить безліч хорових обробок, хорова сюїта під назвою “Віночок українських народних пісень”, перші на Закарпатті зразки монументальної кантати, оркестрові обробки закарпатських народних танців, фортепіанні твори, етюди, фортепіанні сонати, обробки закарпатських народних пісень і це далеко не повний список всього, до чого він доторкнувся. На посаді художнього керівника Дезидерій пробув до 1963 року та саме цього року отримав запрошення на роботу до Львівської консерваторії. Спочатку він працював старшим викладачем, але дуже швидко пішов кар’єрними сходами та отримав посаду професора. У 1972 році музикант отримав звання заслуженого діяча мистецтв України. Того ж року його обрали до членів правління Львівської обласної організації СКУ, а в 1980 – до членів правління СКУ. Також його нагородили орденами Трудового Червоного Прапора та “Пошани”.
Дезидерій Задор помер 16 вересня 1985 року у Львові, але його поховали за заповітом в Ужгороді. У вересні 2006 року біля могили Задора поховали його дружину Магдалину.
Що можна сказати про творчість Задори Дезидерія
Своєю творчістю, незалежно від обсягу та рівня виконавчої складності творів, композитор послідовно проводив високі духовні естетичні настанови, намагаючись втілити ідеали добра та краси. Музика, яку створював Дезидерій Задора, отримувала високу оцінку від фахівців як у його час, так і в XXI столітті. Його творчість була найважливішим етапом у формуванні естетичного та технічного репертуару, який був необхідним для формування нових напрямків в українській музиці. Одним із головних творів Задори була написана ним кантана “Карпати”. Феномен Дезидерія полягає в тому, що він був багатоплановим, а його рішення різноманітні, але раз у раз не втрачали свого певного шарму. Але, звичайно ж, найбільше ця фігура є цінною для Закарпаття загалом, і Ужгорода зокрема, адже саме тут Задора працював і творив найбільше. Училище, в якому чоловік працював, пишається тим, що може носити ім’я цього прекрасного музиканта.