Насолоджуючись переглядами фільмів та серіалів, ми так мало дізнаємося про тих, завдяки кому це мистецтво продовжує існувати, чи не так? Адже кожних п’ять хвилин є величезною працею режисерів, продюсерів, костюмерів та, насамперед, акторів. Тому сьогодні слід поговорити про прекрасного ужгородського актора Олександра Мавріца, а це, без сумнівів, буде вражаюче, пише сайт uzhhorodski.com.ua.
Життєвий шлях актора родом із Ужгорода
Так-от, за класикою жанру, говорячи про біографію людини, слід назвати й дату народження. Життя Олександра Мавріца розпочалось 11 листопада 1962 року у селі Довге, яке в свою чергу належить до Іршавського району. До речі, його батько на ймення Карл Людвікович є вихідцем із швабської родини.
Щодо захоплень Олександра в шкільні роки, можна впевнено наголосити, хлопець займався спортом та обожнював власні подорожі на мотоциклі. Харизматичним виглядом цього чоловіка помилуватися можете завдяки наступній світлині:
З раннього дитинства Олександр Мавріц щиро закоханий у музичне мистецтво. Це і визначило його подальші плани для життя, адже при вступі до вищого навчального закладу України його вирішальний вибір припав на прекрасне й таке знайоме Олександру музичне мистецтво. Та посереднє навчання юнака у школі відзначилося не зовсім вдало за рейтинговим списком, вплинувши на професійну діяльність Мавріца у режисурі.
До речі, спеціальність, на яку все-таки вдалось потрапити чоловікові через малу кількість вступників, мала назву “Керівник самодіяльного театрального колективу”. Ось таким чином і розпочалося навчання Олександра в культосвітньому училищі міста Хуст, що доти стало рідним місцем його старшому брату Віктору – випускнику згаданого навчального закладу. Як наголошує пан Олександр, випадковості не випадкові.
Станом на 26 лютого 2022 року Олександр подався до військкомату з наміром служити у лавах ЗСУ, бо ж, як наголошує чоловік, ніхто не народжений для війни, але ставати на захист своє неньки комусь таки необхідно. Крім того, власне 60-річчя Мавріцу довелося провести у госпіталі через отримане поранення під час обстрілів у районі Попасної.
Кар’єрні здобутки провідного актора закарпатського краю
Лише початок, тільки театрал, та як змінилися бажання Олександра після роботи в театрі
Кар’єрний шлях Олександра Мавріца де-факто покладає свій початок із того, що попри погано складені іспити, юнак був до вподоби Всеволоду Майданному і завдяки підтримці керівника Хустського народного театру здобув власне першу роботу – театрала.
Почавши навчатися нелегкій театральній праці, Олександр зрозумів, що те йому приносить навіть більше насолоди, ніж ноти й мелодійні приспіви. Перші спроби із перемогами, насамперед над собою, і поразками, молоде кохання, самостійне життя, становлення Мавріца як актора на справжній сцені – все це чудово описує той період його життя.
Закінчивши здобувати освіту в 1983 році та залишивши позаду Хустське культосвітнє училище, чоловік подався до драмтеатру Мукачева, який за особистих причин незабаром покинув. Далі ж його професійні цілі перетнулися разом із Закарпатським театром ляльок. До речі, варто наголосити, що в цього мистецтва є своя беззаперечна специфіка й те точно не легко. Таким чином актор перебрався до Ужгорода, хоча в ролі актора живого плану йому довелося помандрувати усім закарпатським краєм.
Стабільність і театральні вистави
1996 рік же приніс власні корективи щодо кар’єрного шляху Олександра Мавріца. Так-от, тоді чоловік віднайшов комфортну для себе роботу у Закарпатському академічному музично-драматичному театрі імені братів Шерегіїв. Саме тут він дійсно виріс у професійному плані, пройшовши далекі межі від актора допоміжного складу до майстра сцени. Цікавим фактом є те, що його місце працевлаштування відтоді було незмінним, тому, сміливо можемо заявити, за чверть століття Закарпатський академічний музично-драматичний театр імені братів Шерегіїв став для Олександра осередком творчої й особистісної реалізації.
Важливу роль зіграли у житті актора вистави, адже, віддавшись вповні персонажам та переживши їхні історії на сцені, Мавріц зумів здобути чималу пошану й захоплення глядачів. Насамперед такими видовищами слід назвати “Нічні трудівниці паризьких тротуарів”, “Дурні”, “Нічний вартівник і праля”. У 2008 році актор навіть отримав обласну театральну премію імені братів Шерегіїв за роль головного персонажа на ймення Мочалкін у виставі “Слон”.
Світ великого кіно
2017 рік – ще один період кардинальних змін, оскільки перед чоловіком відкриваються можливості великого кіно й ба більшої слави, якої, до речі, він ніколи не прагнув. Так-от, першою серйозною роллю Мавріца відзначимо майстерно виражене ставлення начальника сталінського концтабору до в’язнів таборів ГУЛАГу, що тепер ми маємо змогу спостерігати у фільмі “Червоний”.
Та й хоч Олександр Мавріц не прагне великої впізнаваності, але після виходу фільму 2017 року погодився на цікаве інтерв’ю, прийшовши до радіо “Єден”. Власне тоді чоловік розповів трішки вражаючого про зйомки самого проєкту та значущий внесок усієї команди спеціалістів у цей шедевр. То дійсно так, адже “Червоний” був визнаний одним із найкращих фільмів за часи Незалежності.
Знову ж, попри важкі обставини лютої зими та нерозуміння типової шаблонності персонажа, актор створив той образ, від якого мурашки по шкірі, та за свою безупинну працю здобув винагороду – премію за кращу чоловічу роль у міжнародному масштабі, а саме відзнаку кінофестивалю “Корона Карпат”.
Ця роль стала початком нового етапу у житті театрала, але театр він, звичайно, не покинув. До того ж, на це теж знайдуться причини, при чому їх наявно аж дві. По-перше, вдома на нього чекають кохана дружина та син. По-друге, саме Закарпатський академічний музично-драматичний театр імені братів Шерегіїв познайомив Олександра з багатьма важливими людьми та навчив не менш прекрасних і потрібних речей.
Після того Олександра Мавріца періодично щороку можна побачити в найкращих шедеврах українського кіно. Наприклад, у 2018 році він зіграв роль у фільмі “Опер за викликом”. У 2019 вийшов у прокат ще один психологічно важкий проєкт “Іловайськ 2014. Батальйон “Донбас”” та водночас із ним – неймовірна драматична історія “Із зав’язаними очима”.
У 2020 році історичний серіал “І будуть люди” підкорив серце не однієї персони, а всієї аудиторії України. 2021 став узагалі дуже насиченим щодо кінопроєктів, бо ж тоді світ побачив їх аж три за участі Олександра Мавріца, а саме серіали “Слов’яни”, “Теорія зла” і фільм “Ольга”. Проте його акторські здобутки на цьому не завершилися, бо ж далі, як то кажуть, дивовижніше. 2022 рік приніс шанувальникам пана Олександра новий серіал із назвою “Водна поліція”, 2023 – пригодницькі історії “Довбуш” і “Ля Палісіада”.
Станом на 2021 рік актор Олександр Мавріц є лауреатом почесного звання “Заслужений артист України”, та залишити стіни театру, зваживши навіть на успіх у кіно, чоловік не згоден. Відданість власній справі, відповідальність у виконанні того, над чим має клопоти, та беззаперечний оптимізм описують ужгородського культурного діяча якнайкраще.